Коментар «Весілля – випікання короваю (короваї, калачини)»

Р-1).: "… в саду не бував да вишні, черешні й поламав".
З-1).: А це як рядять, це ж ви казали, як наряжають. А як мєсять?
Р-1).: А як мєсят?
З-1).: Не було такого, шо якось мати кличе коровайніци? Шо по селу збирає коровайніци? Шо: "Ходіте до мене, коровая мені місити"?
Р-1).: Нє, такого в нас не було.
З-1).: Не було?
Р-1).: Не було в нас такого, нема. У нас свої коровайниці завше є в хати. В хати, домашні коровайниці: хресна мати і там яка кума чи хто такий…
З-1).: А такі. А чужіє не мєсят, нє?
Р-1).: Дві душі всього, дві душі місили.
З-1).: Ага, а вони должни приносить з собою муку, яйця на коровай? Мати дає своє?
Р-1).: Нє, нє, нє. Нічого не несут – дає мати. Все домашнє. І коровай зійшов, но замісити. Замісити, замісити – посадити хліб.