Коментар «Водити/співати гаївки/веснянки»

З-1).: А такої не чули пісеньку, шоб співали "Володар, володаре, одчіняй ворота"?
Р-1).: Далі як-то?
З-1).: Ну далі й не пам’ятаю. Хтось там їде, шо откривай ворота, хтось должен приїхать уже. Не чули ви про володара?
Р-1).: Такого мі не чулі. Такого в нас не сповалі.
З-1).: А про журавля якусь пєсню? Шо в "журавля" якось грали? [1] Нє? Шо внадився журавель якось до бабиних конопель?
Р-1).: А хто його зна, такої я не чула.
З-1).: Не чули, нє?
Р-1).: Нє, нє, нє… Уже кончаєцца зима, починаєцца весна, як-то кажут "пост", "пост" – то то веснянка.
З-1).: І у пост можна було оце веснянки співать?
Р-1).: Можна. До самого-самого посту веснянку спувают. Вже в тум селі, в тум селі чути. Збіраємса девчата і ну во всьой голос спуваєм веснянку.
З-1).: То так співаєте, шо… А до якого села отголос був чути? От у вас які то?
Р-1).: В любе. В тум селі, шо їхати то, і в етом чути, і в етом шо…
З-1).: Ну які це названія, скажіть?
Р-1).: Літвіца.
З-1).: У Літвіци чути, як це ви співалі?
Р-1).: Чути.
З-1).: А до Літвіци скіки кілометрав?
Р-1).: Може, кіломєтр, може ні.
З-1).: А, блізко це, да?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: То за кілометр чути?
Р-1).: От бачите, перейти, можете перейти – блізенько.
З-1).: Ага, а в Заліщани тоже блізенько?
Р-1).: Тоже блізенько.
З-1).: І тоже було чути, як веснянку співають?
Р-1).: Тоже було чути. Там веснянку спувают, там веснянку. Огні понакладують – так весело було.
З-1).: Вєсной огні понакладають?
Р-1).: Ашо ж, вєсной.
З-1).: А коли-но? В який день весною?
Р-1).: В любий день. Да колі не спувают. В любий день. "Весна пришла, тепло принесла, цвірінь-цвірінь, журбу покинь".
З-1).: А не казали, шо треба якось весной, шо "гріть покійників"? Шо це їм наче палили вогонь тоже при дворє, шоб приходили души і грілися?
Р-1).: Та такого у нас не було. Як мі грі…, накладем огню, то вони і придут самі, мі їх кліч чи не кліч, то вони прийдут.
З-1).: То вони прийдут, вони вже знають, шо треба прийти?
Р-1).: Придут. Вони знают, шо треба прийти, так.
З-1).: Шось про стрілу співали, не було цього, да?
Р-1).: Не було.
З-1).: Не ваша це пєсня?
Р-1).: Не наша, не наша.
З-1).:. А "Яворе, яворові люди"?
Р-1).: А далі?
З-1).: "Що ви там робили? – Будували мости".
Р-1).: О, "для пана старости".
З-1).: О, да.
Р-1).: "Вичиш коні запучони, єдни… ". Ну то…
З-1).: А це польська чи шо якась?
Р-1).: Це так по-польськи, по-польськи.
З-1).: По-польськи? Ану розкажіть, як це воно?
Р-1).: Як-то є спочатку?
З-1).: "Яворе… ", – ну я знаю, шо "яворове люди".
Р-1).: І далі?
З-1).: Ну ви розказуйте, звідки ви знаєте, бо я ж можу знать шось другеє?
Р-1).: Вже і те забула, шо я знаю.
З-1).: Як я казала, шо… яворові…?
Р-1).: Летіла стріла.
З-1).: Ну то ви не знаєте, да, цю стрілу?
Р-1).: Нє, не знаю.
З-1).: "А шо ви там робили? Будували мости… ". Оце, ви, кажете знаєте?
Р-1).: "Будувалі моста для пана староста. Дзісяй коні запущони, а єднего зашимаґу". Вже мі тєє… задержалі. На кого вже… бо то така гра. То як тиї їх побачілі, то-то…, вже тиїх спуває, а я вже ні. А тепер отой буде спувати знов, ну то й так граємса. Таке було.
З-1).: Так це воно по-польськом?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: А про ворана?
Р-1).: Та про ворона опще не спувалі мі.
З-1).: Нема такої пєсні, шоб про ворана?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: А про шуляка?
Р-1).: Тоже ні, тоже не спувалі.
З-1).: Не знаєте. А "Плетіночка"? "Плету плету плетіночку, з зеленого барвіночку".
Р-1).: Тоже нє.
З-1).: Не було такої у вас. А таку, шо ішов брат з сестрою тонкою кладкою, а сестра втонула, а братік її хотів зловіти і не зловив?
Р-1).: Тоже не знаю.
З-1).: Не ваша це пєсня?
Р-1).: Не наша, нє, нє.

[1] З-1).: Так ти щас спиняйся. Коли нічого такого, то тоді не знімай. – Збирач № 1 звертається до збирача-відеоператора. – Примітка транскриптора.