Коментар «Діди»
З-1).: А не казали, шо якшо хтось оставить ложки, а ложка перевернута, то це наче вже покойнік перевернув?
Р-1).: Покойнік, покойнік. Як перевернута ложка, то ничого. Треба шоб ложкі всі лєжалі непереверняні. А як переверняні, то вже … шось вони чувают, покойнікі.
З-1).: Ну якось кажуть, шо, якшо покойнік перевернув чиюсь ложку, то це може вмерти та людина?
Р-1).: Да, да – може вмєрти.
З-1).: Так казали, да?
Р-1).: Так казалі.
З-1).: А так не було, шо для покойніка наче од кожної, от сіли як вечерять, на Різдво, наприклад, шоб од кажної страви йому на стіл так уже одсипать, шоб він…?
Р-1).: Е, то тоді на "диди" як вже…
З-1).: На дидиці?
Р-1).: На "диди". Кажного, кажної йому одсипати треба на диди, на диди. Ото ж ти… То то слухайте ж. То то як диди ж робім то. Шо робити, то робили. Ну то диди справляйте. Бо, хто не вмер, то той прийде на диди обідати. То не види живі, то он прийде на диди. То ми тоді йому становляєм сю страву, помолімса Богу, вони приходят, о, і тоді по одній поодносим, і по одній знов становімо і скідаєм, скідаєм.
З-1).: А куди: прямо на стіл чи в миску?
Р-1).: В нас хоч у міску, хоч на стіл – ну до місця, до місця тре…
З-1).: До місця?
Р-1).: До місця
З-1).: До одного місця кожного виду їжі?
Р-1).: До єдного місця. А ми поступаємса отут, пуйдем полягаєм – так вони сидят – вечерают.
З-1).: А це свої приходять? "Диди" – вони хто?
Р-1).: Ну "диди" – батькі, всі, хто вмер.
З-1).: З тої хати вже? Це родичі з тої хати приходят?
Р-1).: З тої хати, да, да, да, ето – диди, ето дидам.
З-1).: А коли "диди" святкують?
Р-1).: Ну колі диди? Диди – три дні… три рази на год.
З-1).: Три рази? В які дні?
Р-1).: Да, три рази на год святкуют ті диди.
З-1).: Коли? Пам’ятаєте, коли ці дні?
Р-1).: Ну як же вам сказати?
З-1).: Весною десь є?
Р-1).: Весною – як весна, то то диди. І топіру диди будут…
З-1).: Осінню вже?
Р-1).: Осіню знов і єдні диди должно бить зімою.
З-1).: І зимою є диди?
Р-1).: Да, да, да.
З-1).: То, може, на Різдво нє, чи зимою…?
Р-1).: Нє, нє. Ну на Рожество… Ну то до Рожества диди должни бить.
З-1).: До Рожества должни вони прийти?
Р-1).: До Рожества, да, да, да.
З-1).: А так не казали, шо треба от як сідаєш, шо вони можуть на лавочці сидіть, да здуть нада?
Р-1).: Да.
З-1).: Ну подуть нада, шоб не сісти на ту душу вже?
Р-1).: Вони сідают самі собі. Місце, де самі собі. А ми оступімса, тоді вони сідают, а вони не придут до нас.