Коментар «Похорон»

З-1).: А це вже, як винесли з хати, по дорозі вже не приказують?
Р-1).: Приказуют.
З-1).: І по дорозі?
Р-1).: Де хто хоче – приказує, а де хто – не дают тепер приказувати.
З-1).: Ви, як колись ото?
Р-1).: А колісьнє, я знаю колісьнє. А ети по дорозі, шо йдем тепер не дают, бо тепер ж батюшка справляє.
З-1).: Ага. А коли, допустім, ну от як іще там ви своїх батьків ховали, то тоді приказували?
Р-1).: Приказувалі. Самі, самі до могілкі, бо тоді батюшка не ходив, тоді тико…
З-1).: Ага, а скажіть: приказували, щас, тільки ті, шо ну родня, шо, в когось хтось помер? Чужих не звали приказувать?
Р-1).: Нє, нє, нє, чужіх не треба, не треба чужіх. Своя тико родина.
З-1).: Тико родина? І тіко жинки чи і чоловіки могли приказувати?
Р-1).: І чоловіки, і всі, всі плакалі.
З-1).: Плакалі, але приказувать чоловіки?
Р-1).: Можна, можна.
З-1).: Можна пріказувать, да?
Р-1).: Можна, можна і чоловікам – то ж сини. Штирі сини в матері моєї було, то ж стоїмо, то ж треба ж шось казати. А в штирьох синах, штири еті… жінки. А ми, знов, штири дочки, три дочкі нас було, то трі тих тоже чоловіки. То й ж було шо казати, шо …?…
З-1).: І це, а люди слухають, кажуть, шо харашо там приказує чи нє?
Р-1).: Слухают всі, ета ж хай слухают. І ті люди, їх батьки повмирають. І тії люди приказуют.
З-1).: Всі так, якби, уже. А як покійника от несуть, то як: виходять на дорогу попрощаться, виходять сосєді, наприклад?
Р-1).: Геть усі. Село віходи.
З-1).: Село віходи, да?
Р-1).: Віходи село. Все село кідают роботу, ніхто тоді нічо не робіт. Переждут.
З-1).: Ага, якшо переждуть, пока похорон.
Р-1).: Переждуть, поки похоронять. Як його похоронять, як йдут уже на обєд, ну йдут же з кладбіща, вже тоді йдут по роботах своїх.
З-1).: Ага. А от, наприклад, як хтось ну помер, то як сообщають усім, шо помер? Просто так кажуть, чи, може, шось вішають, якийсь ручник на ворота?
Р-1).: То колісь вєшалі. А тепер нє кажут. Їдне другому перекаже.
З-1).: Нє-нє, а колісь? ви мені більше, як колісь розказуйте.
Р-1).: Колісь? Вєшалі. Жи помер тут, то вже ж переказалі, тому нема – повєсілі. Хорунги ставлят.
З-1).: Хорунги ставлять?
Р-1).: Зразу за церквою по образам, ікони ставлят.
З-1).: Це зараз так роблять, так?
Р-1).: І тоді так, і тоді так.
З-1).: І тоді так робілі? А церква тут завжди була?
Р-1).: Завжди була.
З-1).: А так ставлять образа де?
Р-1).: От де на покуті, де мрєц, во де мрєц лєжіт. А я сидю, …?… образі ставлят покуть. Трі образі. Образі й перехрестіє, і ета… трі штукі.
З-1).: І з церкви це приносять?
Р-1).: Да, з церкви, з церкви.
З-1).: А якось, а на воротя нішо не вішали?
Р-1).: Нє, нє.
З-1).: Ну так, шоб в селі було видно, шо тут хтось помер?
Р-1).: Нє, нє, нє. На воротя – нє. Стоїть же ж в образі і вун должен начувати.
З-1).: Ще раз. А образ у хаті стоїть?
Р-1).: Ну, ну начувати. Хай переночує.
З-1).: Образ?
Р-1).: Ага.
З-1).: А ховали на третій день?
Р-1).: Нє.
З-1).: На другий?
Р-1).: Колі віходит. Як вельмі в мене от тепер то вже ж …?…, нема тих дітей николі вдома. Це ж дум да ждем. То приїде син, то дочка, то тоє, то тоє. А тоді ні, тоді всі булі вдома. То тоді до вечора ж мона сховати, якби усі є. А колісь так не …
З-1).: Ну переночував і на другий день можна ховати?
Р-1).: Да, законно. А зварити обід, то треба так …?… багато, яке то тепер? Тепер вже не варят, тепер готовлят то то є. А тоді варилі. Шо тоді варилі, Боже мой! То наймалі тих поваров, яких штири бабі. Да й приїхалі [?].
З-1).: Спеціально це на похорон пєклі?
Р-1).: Спеціально тра пекти хліб на похорон. От і тую закажем, і тую закажем, і тую. Муку розносим, хліб вже печетса.
З-1).: А хліб якоїсь такої форми на похорон печеться чи обикновєнної?
Р-1).: Якої любії, як можна, як можна. Вже той хліб напєклі, принеслі, а обід варітса он у хаті. Покойнік лежіт, а дванацять страв тре зваріти
З-1).: Дванадцять страв треба зварить?
Р-1).: Да. Треба й борщ, треба й суп, треба й кашу треба. Ой Боже ж муй, Боже, шо ж треба. То це тиї кухаркі лічат, лічат і варат: тому таке, тому таке – все геть. А коліво само собою шоб було.
З-1).: Коліво, да?
Р-1).: Да, да.
З-1).: А коліво у вас яке?
Р-1).: Типер із етого…
З-1).: Нє, ви як колись кажіть.Теперкі то не…
Р-1).: З ето… з меду.
З-1).: З меду?
Р-1).: З меду, з меду. Шо ж тоді, не було ж ничого так, только меду. Трошечки меду до води, да накрішут хліба туди – таке коліво.
З-1).: Ага, і коліво. А коли його їсти треба, коліво?
Р-1).: Єк похоронят та прийдут з могилок.
З-1).: Послє того вже?
Р-1).: Нє,нє, наперед. На самий перед коліво їдят.
З-1).: Ага. Нє, а дивіться, поки ще не похоронять, як ще померлий цей покойнік у хаті, то не їдять?
Р-1).: Нє, нє, нє. Нихто не чипає, ничого не займає.
З-1).: А де воно стоїть, це коліво?
Р-1).: То колі їго, ну тут.
З-1).: Колі їго стоїть, та?
Р-1).: Да, да.
З-1).: А покойнік на лаві лежить?
Р-1).: На лаві лежіт. Поки стоїт похорон, та й поко …?… стоїт. І вони: послі накрішим туди трошки хліба, і по кожен, кожен. Ну як прийдеш вже с кладьбіща, то наллють по трі міски кому шо, шоб больше – лутчей. Тепер багато людей іде на кладбіщє, колісь не було. Два та й хватит.
З-1).: Ну да, родичі…
Р-1).: А тепер же ж багато, то же ж.
З-1).: Так я не поняла, шо по три міскі наллють чєво… а коліва?
Р-1).: Коліва.
З-1).: А, шоб хватило.
Р-1).: Коліва, токо коліва, токо коліва.
З-1).: А колись одної міскі хватало?
Р-1).: Одної, …?… Боже, одної, одної.
З-1).: А як оце, дивіться, шо ночують тут в хаті оці ж хоругви, то коло нього ж должни були жінки сидіть, коло покойніка чи нє? Як оце?
Р-1).: Аякже ж. Самій покойнік не буває.
З-1).: Нельзя було його самого оставить?
Р-1).: Не буває, не буває.
З-1).: Але не ночує ніхто в цій хаті, сидять над ним?
Р-1).: Над ним сидят. Чому – всі дітки є, і сімня вся є. Хто, де може лєгти, той пуйде, а тії, як перед єм, а і чітают Савтирь, ето Савтирь.
З-1).: Сав… каво чітают?
Р-1).: Псавтир. То читают таку книжку.
З-1).: Псалтир?
Р-1).: Савтирь чітают.Таку людину наймаєм, покуль не похоронім, он чітає Савтирь і йому платим гроші.
З-1).: "Савтирь" вимовляється?
Р-1).: Савтирь, Савтирь.
З-1).: І платять гроші йому за то, шо він читає?
Р-1).: Аякже, якже.
З-1).: А він читає так, як текст. Як розказує?
Р-1).: Як шо там і є.
З-1).: Воно не співається, нє?
Р-1).: Нє, нє, нє, воно читаєцца.
З-1).: А не співають псальми?
Р-1).: Спуяют. Приходят, спувают, дівчата самі позбираются, поспувают, но вони не вечеряют, вони не їдят. Їм давай, не давай – вони не будут їсти.
З-1).: А це шо за дівчата приходять? Це пєвча чи хто це?
Р-1).: Пєвчі такі. Ну з другого села, з третього, хто хоче може. Але і має…
З-1).: То їм платять, да, цим…?
Р-1).: В них вони не берут грошей.
З-1).: Не берут грошей, вони так це ходять?
Р-1).: Так, і не їдят. Вони нічого і не їдят.
З-1).: А шо вони, наприклад, співають? От ви знаєте ці псальми?
Р-1).: От я не… хто його там…, нє. О, то то, як прийде та жінка з ягод, то та сальмів знає.
З-1).: Та знає?
Р-1).: О то та, во, во, во…
З-1).: То ми то спитаємо.
Р-1).: Ві всі сальмі ві шоб запісалі.
З-1).: Добре.
Р-1).: О то вона знає всі сальмі, ото.
З-1).: "Сальмі" кажуть.
Р-1).: Вона знає.
З-1).: Ага, а розкажіть ще, як виносять з хати, то як тут: якось прощаються чи на порозі шось роблять?
Р-1).: Прощаюцця го такіх, як вун лєжіт, то всі попрощаюцца – родина, домашня. А як двинулася, то вже ж там перекрестят дорогу йому, да й годи, та й виносят. А вже всі геть пудрад на кладбіщі прощаютса. Стоїт вун на кладбіщі і всі прощаютса пудрад.
З-1).: А під цім, ну от як виносять з ворот, тут нічого такого не роблять?
Р-1).: Ні, ні, ні.
З-1).: А як перехрестя от минають?
Р-1).: Ставают. Стаять, усі стаєм. Перехрестя де є – стаєм усі і правім молітву, молєбєнь.
З-1).: Ага, а чого кажуть, шо на перехресті нада?
Р-1).: Ну треба так. Ну так сказалі, шо треба. Шо от на перехресті немєдлєнно тре атправіть.
З-1).: На перехресті?
Р-1).: Да, да, пообщатса. Покойнік…
З-1).: А покойніка чим колись, возом везли на кладбіще?
Р-1).: Возом, воламі.
З-1).: Возамі?
Р-1).: Боже, воламі.
З-1).: Воламі, каже, та?
Р-1).: А де ж тії коні булі? Може, де й кунь де був в якого батира [багача] такого, то ж всі ж бєдні булі. Воламі. Запрягают воли, і покойніка ще навіть його… ета сини, дочки, мати – всі, та й везут. Та шо ж, воламі возили.
З-1).: А оце, як поховали, назад вертається цей конь з возом чи оставляють там натрохи?
Р-1).: Аякже, аякже, вертається.
З-1).: Вертається зразу, та?
Р-1).: Всі люди вертаютса, всі люди. Всі люди вертаютса, всі люди йдут.
З-1).: І йдуть обєдать?
Р-1).: На обєд.
З-1).: І оце коливо їдять, а потом вже їдять?
Р-1).: А потом собі любе – шо хоч, те і їж.
З-1).: А можна замітать в хаті в той день, як покойник?
Р-1).: Нє, нє, нє, не замітаєм.
З-1).: Не можна, да? А коли можна замітать?
Р-1).: На другий день раненько тре замісти і все поміти: і посуду не мієм. Все…
З-1).: В цей день, як похорон, то ше нє?
Р-1).: Да, да, да, нічо не робим. Только вже святкуєм, переночуєм, на другий день все зробім, все поновім. І ідем на кладбіщє тоже.
З-1).: На другий день, да?
Р-1).: На другій день несем сніданнє.
З-1).: Покойніку снєдання?
Р-1).: Покойніку. І кладем серед хати гонь… серед дороги. Серед пудворка гонь кладем…
З-1).: Серед пудворка?
Р-1).: Серед пудворка.
З-1).: Щас, а "пудворок" – це шо? У дворі чи шо?
Р-1).: В двори, в двори, в двори.
З-1).: В двори гонь кладуть…
Р-1).: Гонь кладе.
З-1).: Чуєте, да, кажуть, не "огонь", не "вогонь", а "гонь" [1].
Р-1).: Я й кажу вогонь, агонь…
З-1).: Кажіть, як по-вашому.
Р-1).: Огонь. І всі стаєм Богу молімса, так калі того огню.
З-1).: Лєтонью?
Р-1).: Калі того огню.
З-1).: А, калі того огню.
Р-1).: Калі того огню наклалі, запалілі. Чоловіки всі, всі з хрестами, всі з етими, з молі…
З-1).: А огонь з чого запалілі? Так дрова просто?
Р-1).: А за… Так дрова, шо осталоса, може шо яка сорочка чи шо то…
З-1).: Ага, од покойніка, да?
Р-1).: Од покойніка …?…
З-1).: А казали, шо покойніку шось ше в гроб кладуть?
Р-1).: Як шо?
З-1).: Ну вообще, як хоронять, шо йому в гроб кладуть до нього?
Р-1).: Нічого не кладут. То но кладут одежу, вбірают його гарно. Чим хто може, хто може. Як можна вбірати гарно, можна – і не гарно, як можна.
З-1).: А тако, от, наприклад, шо кладуть не одну сорочку, а от всі вишитиє сорочки? От, як баба гарно вишивала, каже: "Покладіть мені".
Р-1).: Ну аякже ж, аякже.
З-1).: Кладуть?
Р-1).: Кладут, кладут, кладут.
З-1).: А нашо вони їй там треба?
Р-1).: А вони їй треба – не треба, лиш там є їх тоже ж є якийсь свєт. Ви думаєте, шо так, якийсь свєт там.
З-1).: І там вони їй пригодяться, да?
Р-1).: Там і пригодятса. І там треба так, шоб спувалі, і треба, шоб казалі, і тре і сорочка, певне шо треба. Раз вона спувала, то треба і сорочка там, аякже. То там тоже такий свєт, єкий оде, оно шо ми його не знаєм і не видим.
З-1).: Ну да.

[1] Збирач № 1 звертається до збирачів-учнів Малої академії наук. – Примітка транскриптора.