Коментар «То ви кажете, шо ви родилися отут, у Крівіци, так?»
З-1).: То ви кажете, шо ви родилися отут, у Крівіци, так?
Р-1).: Тут, тут, тут.
З-1).: З двана… Сім’я була дванадцять дітей? І всі тут?
Р-1).: Да, да, да. Двана… і всі жілі. Нє, трох умерло змалку, а ті всі жіві.
З-1).: Ага, то мати народила п’ятнадцять дєток?
Р-1).: Пятнацять. Всіх годувалісє, всі, як має бути. І копієчки ни було в селі єдненької, і ни знали, шо то за гроши. Ми не понімалі.
З-1).: Грошей тоді не було, да?
Р-1).: Нє, нє, нє, но один хлєб. Три раза топілі в печи.
З-1).: Три рази на день?
Р-1).: На день. Бо зара обід, тра вечеря, тра і полудень. А чім ладуєш? А хліб пеклі трі рази у тиждень, шоб було шо їсти. Його ниде ни купіш, ни це не купіш. Хліб тилько домашній. Та й держалі худобу та й …?… Алі булі здорові, дяку Богу, всі. Ніхто нас нигде не заслабів, ніхто не вмер, ніхто не, бо всі своє домашнє їлі.
З-1).: А ви ще за полякув пам’ятаєте шось чи слабо?
Р-1).: За поляку? Я за поляку малєнько памітаю. Пам’ятаю полякі, ну я малєнько, бо я за поляков мала.
З-1).: Мала? Мала була, так?
Р-1).: Мала.
З-1).: Ще так не дуже. ви по-польськи не говорите, не вмієте?
Р-1).: Нє, нє, нє. Моя сестра ходила і брат за Польщі у школу, то вони зналі. То ще й брат десь є, у в етому, в другом селі жіве. То той знає по-польськи.
З-1).: Ага. А ви вже ні?
Р-1).: А я вже, я так, я не знаю, я нічо не понімаю по-польськи.