Коментар «Весілля – молоді у домі молодого»

З-2).: А ше як їхали дорогою, на машині їхали чи возами колись, та, до молодого? Чи пішки йшли?
Р-1).: Ну де блізко – то й пішки, а де й возами їхали.
З-2).: А дорогою щось співали?
Р-1).: Співалі, ето вже як перезви, як уже в перезві йде.
З-2).: Але давайте ше як приїхали до нього вже додому.
Р-1).: То не співалі вже тії, шо приїжджалі додому.
З-1).: А молода не брала з собою якусь курку або ше шось?
Р-1).: Та то вже, ше до того не дойшло. Вона брала два пірожкі такі, да положит на комін. А вже на другий день приходят еті шофери (як ми кажем дружки-шофера) да вже молоду ведут по воду. Да вже убірают у всяке: одін кальош, там один постул був (бо тодіж постули та волоки обв’язували) да й велі вже. Вже вона тії боханци взяла, то де мола умиті як… шоб її спасті, да шоб не облівалі, то вона… Де хто вже посунетса так до її: "Давай, да я оболлю за тебе!" – да облівалі шофери тії да й втікалі. Да й вона вже вкінула тую, хлібчик той, таку булочку в ведро – всьо, вже не маєш права з ней знущатса, вже як вона. .?.. в відро води.
Р-2).: А вона перед ким кине?
З-1).: А от як вони приїжджали, от молодий привозив молоду, так, то десь в яку пору дня? То вже ввечір?
Р-1).: Ето вже десь вночі.
З-1).: Вночі. То в вас не було такого шоб вогонь палили?
Р-1).: Нє, нє.
З-1).: Не було. Просто заїжджали, так?
Р-1).: Заєжджалі, да й все. Вже тоді вона пшеніци собі набірає, і вже свекруха набірає. Да вже вона на свекруху пшеніцу три рази, а свекруха на її пшеніцу, шоб уже лучше жити, "шоб жилося добре мойому сину да з невісткою".
З-1).: А коли вони тікі заїждали, не співали такого, шо "Мамо, там приїхав син…", так?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: Нічо такого не співали, нє? Шо "Привіз там…" обо шо "Там в тебе була одна дитина, тепер дві…"?
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-2).: Шо взагалі нічо не співали?
Р-1).: Не співалі вже.
З-2).: Як вони її забрали, і під воротами нічо не співали? Не тримали їх?
Р-2).: Нє, нє, нє, нє, нє.
Р-1).: Ну таке вже "Війди, війди, матьонко…"
З-2).: Ага.
Р-2).: То то як вже "Війди, матьонко, з хлібом…" – то як з венца ідут. А то є…
З-2).: Або ше якось, та? Ше якось є?
Р-2).: Мнє так кажетса, шо… Все одно ж маті виходіла, його маті виходіла да й із хлібом. Із хлібом і суллю, вклоняласа – і вони заходіли.
З-2).: Ну шось мусили, напевно, співати?
Р-2).: Ну не співалі. Вони питают чи співалі. А не співали.
Р-1).: Нє, нє, нє.
З-1).: А молода сама заходила з молодим чи їх заводили якось за руку?
Р-1).: Ну як? Шофера вже. Шофер, шофер коло молодої, а шоферка коло молодого – та вже й так заводілі в хату. Да за стул сажалі. Да вже свекров давала вечерать їм. То вже там які посаділіса, яка родня приїхала. Яка до хати пушла, хто хотів спать. А хто схотів чи випіть, закусіть, от напримєр, як я, то я ще саділаса за стул.
З-2).: Ага, і там ше гостилися собі?
Р-1).: Та, та, та. Там ше співалі, кричалі які такі.
З-2).: А співали такі весільні пісні?
Р-1).: Такі вже прости.
З-2).: Частушки?
Р-1).: О, о, частушки.
З-2).: А заспівайте, які то частушки.
Р-1).: А, то я частушок знаю много, да й таких.
З-2).: Заспівайте.
Р-2).: Я, я то не знаю частушок.
Р-1).: Ну таке вже.
З-1).: Ну заспівайте.
З-2).: Заспівайте, які то співають.
Р-1).: Вже ті частушки село не здержувало.