Коментар «Весілля»

З-1).: Ну і молода як? Її справді якось збирали? То шо вона з собою, що їй з собою давали?
Р-1).: Подушки, ковдру…
З-1).: То то вже за придане віддавали?
Р-1).: Ну, ну.
З-1).: А як в вас то казали: придане чи як?
Р-1).: Придане.
З-1).: Придане, так? І на шо то?..
Р-1).: Хто плахту мав – то давав.
Р-2).: Кухро, кухро, шкафа. Ну таке шкафа, то ще я взяла, то таке то… А то йшли з кухром, да воно на колєсах, да так котетса.
Р-1).: Такий сундук на колесах.
З-1).: Ага, сундук такий – кухро.
Р-1).: То теє кухро, вже і яка там одежа є…
Р-2).: Колись полотно було ткацке.
Р-1).: Полотно, да рушникі вже свої, скатерті (шо тоді приходили мірать), усе, і одежи якої купіла у теє кухро. Да вже поставілі на вуз да й привезлі теє кухро.
З-1).: Ага, а хто їхав з молодою? Якась жонка їхала?
Р-1).: Сестра. Сестра їхала. В мене..?.. їхала і…
З-1).: А як на-, казали на неї? Якось казали, називали її якось?
Р-2).: Нє, нічо не називали.
Р-1).: Ніяк. Ну вже вона приїхала да й там простілала.
З-2).: А ше як забирали, то ше шось співали?
З-1).: Та-та.
Р-1).: Співалі.
З-2).: Шоб молода там плакала чи якось?..
Р-1).: Заспівалє.
З-2).: Там "Забірайся, Галєчка…" чи щось типу того?
Р-1).: Ми не співали про "Забірайся, Галєчка…"