Коментар «Весілля – прихід родичів молодої у дім молодого (перезва)»

Р-2).: А таке, а то всьо в селі як, хто його знає, да’к як всі.
З-1).: Так! Ну, а як вже перезва як там їде? Перезва ж була у вас, так?
Р-2).: Ну, перезві.
З-1).: В перезві як їдуть, шо вже там в перезвах тих співають?
Р-3).: Йой, хто їх вже тапер запам’ятає?
Р-2).: Ну!
Р-1).: Ми тепер не йдем в перезви.
Р-3).: Нема. Пам’ятати. Тепер того нема.
Р-1).: Нема, нема.
Р-4).: Тепер на теє весіллє.
Р-1).: Нема тепер ніяких перезвей.
З-1).: А шо в вас вже в селі не буває такого, шо там ше трошки співають на весіллі якісь такі колишні..?
Р-2).: Ніхто не співає!
Р-1).: Тепер співають…
Р-2).: Преш, де я є, як я де весіллі, то заспіваю весілля. А так нихто ниде.
Р-1).: Молодьож свої пісні співають.
Р-2).: Як ми, да родичі, да то, то так кілька баб, ми сядемо, то заспіваємо кілька пісень. А так, нихто не співає. Даже так…
Р-1).: Ми так танцуєм…
Р-2).: Я так кричу на ету молодьож: "Невже ви не вмієте "Горить сосна, палає…" Ну, "Горіть сосна…". Не вмієте ету пісню, знаєте?
З-2).: Ну, знаю!
Р-2).: Знаєте ту пісню? Ну! То я кажу на молодьож: "То ви хоч ету пісню заспівайте! Що ви сидите?" Е! Це вже ну, "Горка!" Шоб оно, оно цилуютса, то дружкою цилуютса, той вже старшому… Як тепер свадьба, то зайди, ой, ні…