Коментар «Весілля – випікання короваю (короваї, калачини)»

З-1).: А ше ж ви не співали, як печуть того коровая, шо ж там співають?
Р-3).: Стари баби співают…
Р-2).: Шо, як стари? Да нічо, коровай печеться, да й всьо.
Р-4).: Та чо, потанцуют кругом того.
З-1).: Шо нема, як ставлять?..
Р-2).: Нє, як саджають, от, як сажают у піч то, мало нас вже з лопатою, от лопата, що колись хліб пекли. То вже бігают, да вже шо то? …?… коровая да танцуют.
З-1).: А шо вони бігають, стукають тою лопатою?
Р-2).: Ну, так в той куток, в той куток, так…
З-1).: А як, по яких кутках, де стукають?
Р-2).: Ну от, піч бачите, о, то так сюда, туда, побили.
З-1).: По куткам стукають?
Р-2).: Та. Ну, причині такі то вже були.
З-1).: І шо по всіх комнатах, чи ні, чи тільки ту?
Р-1).: Нє, так в одну, в той, де коровай печетса.
З-1).: А хто то бігав, хто стукав, хто то?
Р-2).: Ну, котора баба, тож то є старша шо, але шоб пекли, шо то, шо мужика нема, то тая жінка вже не пече коровая.
З-1).: То шоби в парі?
Р-2).: Котора шо в парі, вибирают її вже, і так…
З-1).: А вона шо, стукає..? О, бачите!
Р-2).: Ну, ходіт, а чо ж не можна зайти сюди.