Коментар «Весілля»

Р-2).: Ще вам до весілля додам, шоно згадала.
З-1).: Ага.
Р-2).: За Польщі, після перепиток, то йшли до попа, ладіть венца. Да, ото старі "ладіт венца". Батюшка дивитця, він всіх записував, чи не рідня?
Р-3).: Чи не веньчавса?
Р-2).: І чи не веньчавса, да, ото от згадала, моя от ета прабаба, вже в їх були перепитки, то батюшка глянув, шо вони четверорідні, четверте коліно – і не повінчав, сказав, шо не можна.
Р-3).: Бо четверте не можна.
З-1).: Не повінчав?
Р-2).: Третє можна було веньчать, а четверте чогось не можна.
З-1).: То вже після перепиток він…
Р-2).: Да, да, да. Ето ще, може, навіть до запою, послі перепиток, ето говорилі в нас: "До попа – "ладіть вєнца".
З-1).: Угу, угу.
Р-1).: Ну за Польщі, то щє в нас до тридцять дев’ятого року.
З-1).: А потім вже такого не було?
Р-3).: Ну, я не знаю, може вже після війни.
Р-2).: Мені кажетця, що казали, що ше було і потім "ладіт вєнца".
З-1).: Ну, але церква…
Р-1).: Ну тоже ж ходілі, куру, моя маті розказувала, куру взялі, яєць набралі, да й пошлі до батюшкі "ладіть вєнца".
Р-2).: Або шось робіть, баба скаже шось одробіть треба, за те шоб повінчав.
Р-3).: Да, да шось одробить.
З-1).: Но то ще до війни таке було, так?
Р-2).: І послє войни тоже ж таке було.
Р-1).: І послє войни ши було, а потом…
Р-2).: А потім вже трошечки.
Р-3).: А тепер вже батюшка не знає ліку. […]

[Сміється. – Примітка транскриптора.]