Коментар «Похорон»

Р-2).: Там і похоронні є.
Р-1).: Псалмів в мене нема там. Десь я комусь да оддала. А то в нас в тому, в Літвицах просилі того…
Р-2).: Зошита.
Р-1).: Оддала я їх комусь.
З-1).: То ви собі записували, так?
Р-1).: Ну, посписувани булі, да й ходили колядувати.
Р-2).: В нас як помре людина, то жінок збирают, шоб посиділі.
З-1).: Шоб посиділі, та? І вони співають, так? І що вони співают?
Р-1).: Псалми. Тикі не такі церковни, а такі свої.
З-1).: А які то ті?
Р-1).: Таню, а піди, возьми-но зошита.
Р-2).: Та нашо їм ті псалми?
Р-1).: А може їм треба?
З-1).: Нє, ну я навіть не знаю що це таке, які це пісні.
Р-2).: Ну такі до мерца. Плачут до мертвої людини.
Р-1).: Як то "Ой у полі, в полі…"? Нє… Тань, як ту "Червону калину…" маєм ми заводити?
Р-2).: Яку "Каліну…"? Яку "Каліну…"?
Р-1).: "Висипте на мині…"
Р-2).: Ой, нашо вони тобі тії псалми?
Р-1).: То ж похоронна.
З-1).: Ну та якщо можете, заспівайте, шоб ми знали, шо це таке.
Р-1).: То ж їм всі треба такі.
Р-2).: Не хочетса сповати псалми.
З-1).: Не хочетса?
Р-2).: Ше кажут, шо… В мене то зошит є по псалмах.
Р-1).: Ну то як є, то можна ж тую «Калину…» – там вона в тебе перепісана є. Давай, ту «Калину…» заспіваємо, прощальна.