Коментар «Дівочі ворожіння ("Закликати долю", "Трусити груші", "Посівання")»

З-1).: А як ше дівчата на Андрія, кажуть, ше якось ворожили?
Р-2).: Ще робили отакі колачики і клали так на столиць. [Сміється] То всьо було на моїм віку, на моїм житю. Но клали так на столиць і пущали собаку. Собака піде. Котрий з’їст – та вийде заміж. А котрої візьме той вхопит колач і відпакує там під поріг, де мітла. Ого! То та вже всьо – вже відгуляє.
З-2).: І так бувало?
Р-2).: І так бувало.
З-1).: А шо, як відгуляє, то шо?
Р-2).: Та то вже ся скурвит [Респондентки сміються].
З-1).: Ага, зрозуміло.
Р-2).: …Я вже вам повідаю просто. Бо на моїх очах, ну на моїх очах було.
З-1).: А то казали, дівчата як вівкали, то ше кажуть, шо вони шось слухали, звідки шо?
Р-2).: Де голос йде. Куда голос ішов.
З-1).: І шо то означало?
Р-2).: Я вівкала, все йшов в Вовче…
З-1).: А чи не кидали капці через хату?
Р-2).: Ні, в нас того не було.