Коментар «Риндзювання»
Р-1).: А потім в понеділок ходили риндзювати.
З-2).: А коли в понеділок, зраня?
Р-1).: Вечером.
З-2).: Вечером, а вечером, то десь година яка?
Р-1).: Ну після "воротарів" і пішли риндзювати. Ну та як, не знаю, колись, може, ходили і скорі, але постоянно так, як на коляду, ввечері.
З-2).: То тільки в понеділок, а в вівторок?
Р-1).: Понеділок, а в вівторок вже нє.
З-2).: А скільки таквот в гурті було хлопців?
Р-1).: І то но оден гурт був, і всьо.
З-2).: А скільки було там хлопців?
Р-1).: Ну та скільки, скільки позбиралося, чоловік десять могло бути, п’ять, але переважно, шо до десяти хлопців було.
З-2).: В селі був тільки один такий гурт?
Р-1).: Так.
З-2).: То ходили до всіх дівчат, не минали жодної хати?
Р-1).: Нє, ну там як…
З-3).: Де то далі? [Збирач № 3 була водієм автомобіля і розпитували дорогу до хати респондента № 2].
Р-1).: Налєво, налєво… Во тово його хата.
З-2).: То ходили співати тільки до дівчат, чи і ше до молодиць, хлопців?
Р-1).: Та до дівчат, а там…
З-3).: Прямо?
Р-1).: Та, о тутво прямо…, там от коло тогово оборіга зупинимося, або туво можна в тінь, а ми пе-рейдемо гет…
З-1).: А ше от після вашого покоління так ше ходили, чи ні?
Р-1).: Та то вже переважно… [сильний гавкіт собаки]. Не дуже то їм інтересно, а так по 59-й рік, 60-й, 64-й… Та як, якого року? Пока не поженилися.
З-2).: А нє, а ше взагалі в селі скільки ходили?
Р-1).: А потім після вже де…, та де… Делегацію веду, Дмитрович. Хочут наші риндзівки згадати. Я кажу, ну ми колись то ходили, а після нас вже… Дай, Боже!
З-1).: Ми приїхали з Львівського університету, ми шукаємо людей, які ше пам’ятають цю тради-цію, зокрема риндзювання.
Р-2).: Ну та ми то трошки ходили ше, як той каже, за нашої кавалірки, то ми якраз і закінчили…
Р-1).: Ну то я шо і говорю, а після того то вже…
Р-2).: А ше десь, шо я вже був жонатий, то вже десь, знаєте, десь раз, три рази зібрав хлопців, то так то. А то, то як, то свята, ну і там, як ідут під вікно риндзювати, то там вгощають, там горівка то всьо, ну і старші коли йдут, думают зараз, "хочут сє напити" чи шо там. Та й так ми то… Кавалірки, то ми ходили до ранку. Але тоді ше були ті, дівчата обов’язково мусіли писати писанки. На самому початку розрахунок ішов самими писанками. Ну, вже потім вже, в самім посліднім, вже останній період, то вже там платили гроші, там таке, ну там вгощали, як кажуть, паска, ковбаска.
Р-1).: Бували, і сирії яйця підсовували, а там по кишенях,
Р-2).: Писанки все були сирі яйця.
Р-1).: Нє, були ше писанки дерев’яні,
Р-2).: Е, та то вже… та не роззувайтесь [збирачі заходять до хати респондента № 2].