Коментар «Водити/співати гаївки/веснянки»

З-1).: А можете заколядувати так, шоб?
Р-2).: Ми вам ше риндзівку заспіваємо. То ше така..
З-1).: Ше риндзівку?
Р-2).: То ше багато. Ше є такі тиво…
Р-1).: А таку й за панщини.
Р-2).: Но, но, но.
З-1).: То ви собі всьо списали?
Р-2).: А я відписала від неї, думаю, хоть положу в зошит, може, хтось прочитає собі. Може, такі-такі, може, тийво, бо я сі мину, то я ни буду…
Р-2).: Нє-нє. То вже після церкви, якшо вот скінчилася, в неділю була вечірня, на вечірню є мировання, обов’язково, то все так є, то третя година, ну, після обіда, і до п’ятої години. Ну від п’ятої години, чи від шостої, починали, ну робили голубків водили. Такі кола, розмаїті, ну отак вона говоре, дзвіниці ставили такі…
З-1).: То все біля церкви?
Р-2).: То всьо було біля церкви. В хаті ніхто не був: всі жінки, чоловіки, діти, всі були там. Ніхто не чекав горівки, жеби пити і застолля робити. Всьо було там, то було натхнення. О, то дуже тайвово. Дітям паски дали в руку, такім маленьким, аби ни плакали, яїчко зварине, хто там цукерки якісь мав або шось. То була біднота. О, і там всякі той, і виспівували про панщину, про зелену діброву.
З-2).: А як називали ті пісні, шо співали?
Р-2).: Ну тоже… гаївки.
З-2).: Гаївки.
Р-2).: Гаївки. Ото в нас…
З-2).: Чи якось інакше називали?
Р-2).: Нє, нє. Гаївки. Співали всі. Ой, чекайте, я… ну, за панщину, то вона трошка довга є.
З-1).: Нічо, нічого, в нас тут є пам’яті багато, не переживайте, якщо маєте час, то співайте.
Р-2).: «Ой, летіла…» давай. Ну, ти знаєш, я собі тут записала.