Коментар «Риндзювання»
З-1).: І дівчина їм що, дарувала щось?
Р-1).: Давала, та. Яйця давала. Писаньки, яйця давали. Во… і то-то, ходили по хатах, по дівчатах.
Р-2).: Яйця давала. Я пам’ятаю. Яйця давала.
З-1).: То то збиралися самі хлопці, так?
Р-1).: Самі хлопці, та.
З-1).: І скіко їх там було?
Р-1).: Та як їх було.. і до десіть навіть було.
З-1).: І то так було, що то було кілька гуртів в селі, чи то один такий по всьому селі ходив?
Р-1).: Нє, майже таякби один.
Р-2).: Та чого.
Р-1).: А, може, нє. По всіх, по округах, може, там де не той. Але більше, такво… як той кінець, де всі тудийка во, коло церкви, де всій туй-во, по центрі. А там гет…, на Воли, то може там де другі були на вокрузі були.
Р-2).: По округах. Та ясно…
З-1).: І вони збиралися. І коли вони так ходили? Якого дня?
Р-1).: Першого дня… нє, на другий день.
З-1).: В понеділок?
Р-1).: Понеділок, понеділок. Та.
З-1).: І в яку пору дня ходили?
Р-1).: Та вечором.
З-1).: Вечором?
Р-1).: Вечором, та.
З-1).: Вже коли так темно було?
Р-1).: Та вже, як темно було. Вже, я темно було, тоді.
Р-2).: Та, навіть дванайціта година. Я трошки пам’ятаю…
Р-1).: …?… Та знов все: «Гой, бо вже прийдуть». Вже не спали. А риндзвіки вже приходили.
Р-2).: …А ше й навіть із гармошкою, якшо була.
З-1).: Ага, брали з собою інструмент?
Р-1).: Та, та.
З-1).: А який інструмент?
Р-1).: Та во там шо вони там мали?
Р-2).: Акардіон чи скрипку.
Р-1).: Скрипка, скрипку мали тоді. Тоді скрипка була.
З-1).: І вони приходили, і де вони співали? Під…
Р-1).: Під вікном.
З-1).: Під вікном? В хату не заходили?
Р-1).: Ні-ні-ні.
З-1).: Під вікном, та? А якось просили, шо там, чи можна заспівати, чи нє? Чи просто приходили і співали?
Р-1).: Та так, жи спросоння си там си збудила, я там памітаю, як воно там було? [Сміється].
Р-2).: Нє-нє. Вони просто, де дівка, де була дівка.
Р-1).: Та, там, де дівчина. Там.
З-1).: Дівчина, так? Ага.
Р-1).: Та дівчатам.
З-2).: Чи було таке, шо як була молодиця, співали?
Р-1).: Нє-нє-нє. Дівчатам, тільки дівчатам.
З-2).: Хлопцям не співали?
Р-1).: Нє-нє-нє. Тілько дівчатам.
Р-2).: Хлопці дівчатам.
З-1).: Тільки дівчатам.
З-2).: А як той гурт ходив, то потім до них ше дівчата приставали?
Р-1).: На, потим вони тоді вже сі там забавляли, тоді вже там вже дівчата, там вже хлопці.
З-2).: А платня яка була?
Р-1).: Та во – яйця і писанки.
Р-2).: Яйця. Ну, казали трийціть шість, а могли дати но шість або п’ять.[Сміються всі разом]
З-2).: То не було так?
Р-1).: Нє, нє.
З-1).: Кожному не давали? Нє? То так давали на гурт?
Р-1).: На гурт. На гурт давали.
Р-2).: Вони мали, я не знаю, шо вони там, кошик чи шо…
Р-1).: Кошик.
З-2).: А був якійсь хтось, хто носив той кошик?
Р-1).: Ну. Ну.
З-2).: А як, його називали якось спеціально?
Р-1).: А я там знаю..
Р-2).: Ні, та хлопці, хто там ніс …?…
З-1).: А той кошик якось мав якусь назву?
Р-2).: Та кошик…
З-1).: І так мали обійти всіх дівчат.
Р-1).: Всіх дівчат, та.
З-1).: А якшо котрусь не обійшли?
Р-1).: Ну, та так я не знаю…
Р-2).: Та так не було.
З-2).: Так, щоб спеціально не зайшли?
Р-1).: Я не знаю, не було, кожний раз, як…
З-1).: Ну то була зневага до дівчини, якщо до неї не приходили?
Р-1).: Ну та так, якшо не вона… Та певно…
Р-2).: Так, так, вона си обідила. А питаються: «В тебе були?». – «Були». «А в тебе були?». – «Були, були». «А в мене не було». То вона вже опозорена. Вже то є негарно, бо її не вважали.
З-2).: А ви співали таку риндзівку. Чи ше якісь співали в селі, чи тільки ту одну?
Р-1).: Тільки ту одну?
З-2).: Не було інших?
Р-1).: Так, так. «Рано-раненько куройки піли…».
Р-2).: То під вікном. То є під вікном. Дівчатам.
З-2).: А чи співали тільки «Же Христос, же й воскрес..», чи були ше якісь інші приспіви там?
Р-1).: Ні, ні, ні, ні. Тільки йно «Христос воскрес…»
З-1).: А коли заспівали ось цю риндзівку, було таке, шо ше потім говорили таке, як віншування, побажання?
Р-1).: Нє, нє. Потім не було
З-2).: «Тобі, Ганусенько, …»
Р-1).: Тово вже ту було, вже ту було: весілля і, тойво, музики, то вже в тім тово було.
З-2).: А чому казали «риндзівка»? А чому так казали «риндзівка»?
Р-1).: Ну я де знаю?
З-1).: Не знаєте, чому так?
Р-1).: Я сі там не питала.
З-1).: Но і доки так ше в вас риндзювали? До якого часу? Коли перестали вже? Коли почали забувати?
Р-1).: Ну та десь вже, як в тий війні, як ту вже та радянська вже була, тоді вони вже гонили, вже то не давали. Не давали… тоді ті хлопці, то всьо дуже ганяли.
Р-2).: …Підисят п’ятий рік, до шістдесятих, ше як ті партизанки то були, ше риндзювали. Я памітаю, як була мала, ну то я із сорок шостого року, ну най би’м мала десіть років.
З-1).: То ше ви пам’ятаєте, шо приходили.
Р-2).: Я ше пам’ятаю, же приходили, бо до нас приходили, пам’ятаю, під тамту хату. А кому риндзювали, я не пам’ятаю, бо я ше мала дві сестрі старші.
[Пригадують, кому риндзювали. Говорять разом, тому складно розібрати. – Примітка транскриптора].
З-2).: А з якого віку починали риндзювати дівчатам?
Р-1).: …?… Ну та там…
Р-2).: Ну та там, аби яйця позбирати [сміються разом].
Р-1).: То й дівочка там вже була.
З-2).: А шо, потім як, потім їх ділили чи їх з’їдали, чи…?
Р-2).: Та я не знаю, та, може, де до жида носили і продали, а тоді си купили горівки або чого…
З-1).: Угу, собі потім таку забаву робили?
Р-2).: Так, забаву собі робили, так ми думаєм.