Коментар «Народження (порід)»
З-1).: Чи ви пам’ятаєте, шо були в селі такі жінки, шо дітей приймали, коли жінка мала родити, бо ше колись напевне не було тих лікарень?
Р-1).: В мене сама, ту одна жінка стара вона померла, дви з тої хати, така була стара жінка і їмили мене схватки і жінка брала дітину, пупок зав’язала, всьо-всьо.
З-2).: А як їх називали тих жінок?
Р-1).: Та просто жінка, акушарков її не назвали, бо акушари лікарняні, а просто жінка, толкова, мудра, всьо знала.
З-1).: А чи не було такого, що та жінка могла навіть хрестити дитину?
Р-1).: Ні, ні. То з води хрестила, просто, як дітину прийняла, загріла си водички, зараз ни куплют чириз пуповину, бо пуповина шоб не замокла, обвивают марльов в лікарни, а вона перев’язала таким прядивом пупочок, але вона його не замачувала. І лляла, металися там копійки, свяченої води лляла, ім’я називала, яке батьки хотят, ім’я назвати, чи Іван, чи Петро, чи який, то називала то ім’я, дітину скупала, перехрестила своїми руками, то вже таке як з води піп перехрестив, а потом вже піп хрестив, то вже для себе. Дитина як померла, то, щитайте, жи било перехрещене, бо вже свяченов. А як нєт, то воно померло, то кажуть, шо то ангелик сліпий.
З-2).: Опускала дитину в воду?
Р-1).: Так, мила її в ваночці.
З-2).: А свячену воду туди не ляла?
Р-1).: Та чому не ляла, гроші кидала.
З-2).: А гроші нашо кидалися?
Р-1).: Шоби било багате.
З-2).: Там ше шось кидали?
Р-1).: Ручку давали у ручку, то і тепер таке.