Коментар «Ой, зубів нема»

Р-1).: Ой, зубів нема.
З-1).: Ой.
Р-1).: Нема до чого причепити.
З-2).: Якби не сказали, ми би й не виділи.
З-1).: А ви співали: «Колисойка малесенька…», а шо далі казали?
Р-1).: Походець кривенький.
З-1).: А шо таке походець?
Р-1).: Колиска била, а то ше така була на похідцях, шоб так, коли рушило.
З-1).: А коли ногою так рушив, то вона…
Р-1).: Ногою й колисала’м.
З-1).: Ага, ногою колисалисьте, так?
Р-1).: З тої сторони било і з тої. Таке було, та колисочка била на тих досках, на тих похідцях стояла і то ше так робила щось і ногов колисала.
З-1).: І воно рухалося.
З-2).: А чи було таке, казали, колискові повітрулі? Казали таке? Та надворі робили таку колиску, надворі.
Р-1).: А били, я мала. Пульові колиски. Чотира палички, на такім друті, плахту прив’язала з тої сторони, з тої, одіяло, що там і туда дитину ложила, і та махала.
З-1).: І так то з собою носили в поле?
Р-1).: Бралам …?… то було осіню з собою на поле, бо не було як лишити. Всьо.
З-1).: Воно там колисалося.
Р-1).: Так бралам з собою. Переді мною ся вродив дев’ятого жовтня, але я якось туди старі били та я тото я дома била.
З-2).: А дітям щось якісь такі «Кую, кую чобіток» чи «Тосі-тосі» такі шось приказували? «Сорока-ворона»?
Р-1).: Нєа.
З-2).: Там «Вийди, вийди, сонечко, на бабине полечко». Таке нічо не приказували?
Р-1).: Нє, то я не знаю таке. Я що своє знаю, то…