Коментар «Весілля»

З-1).: А як то «Йдіт зрубайте суху сосну на…» шо?
Р-2).: На заміт…
Р-1).: Шоби вогень не загас, ше би кинути дрива.
З-1).: Шоб добре горіло?
Р-1).: Так, жи би не загасло. Ой, коровай всякий був, понапинают віст, дишель і колісся, а всьо грішми, всьо грішми, всьо копійки пхали. А коровай той такий догий – гузка, то теперка колач такий.
З-1).: То називали гуска, гуски?
Р-2).: Так, то так як тепер є довгастий хліб в нас є. А ще має такі вироби всякі, там запинали віск, дишель, то всьо гроші, з копійок пхали, пхали і то то називали, потом співали то той коровайчик.
З-1).: А хто то його пік? То хтось було так особливо?
Р-1).: Та свої, свої, своя родина. Та місила перша невіста, котра там як ся женив якийсь син молодший, а старша невіста тим вже командували.
Р-2).: Ранче в нас як приходили молода, вже приходила до него, брали кужух, вивертали на другу сторону і її тута стрічає, а вни співают: