Коментар «Весілля»

[1]
З-1).: Коли ви так останній раз ладкали на весіллю?
Р-1).: То ми співала, а там якось вслабла, а потім як чоловік умер то вже всьо. Ще в церкві співала, а як Юзю умер вже всьо, вслабла, голос пропав. Та й вже не співаю.
З-1).: А молодий так само йшов до церкви з свого дому, так. Його так само благословляли?
Р-2).: Так, його тоги благословляли як і молоду.
З-1).: І з ним так сама йшли його?
Р-2).: Так його родина і його свашки йшли за молодов, забирали молоду.
З-1).: А то молодий приходив по молоду, і забирав її, тоді вони розом йшли.
Р-2).: Так вони разом йшли до вінчання.
З-1).: Там йому ніяких перешкод не чинили, він приходив її забирав?
Р-2).: Чинили, чинили, та чому не чинили дорогу переставяли щоб давав горілки, перемотували нитками або чим, не пускали хлопці другі ставали.
[2]
Р-2).: Як вже приходив молодий то навіть молоду підмінювали.
З-1).: То як він приходив забирати її до шлюбу.
Р-2).: Так так! Підмінювали зо два рази, і таку і сяку, а то не та була, її брат якщо був малий то продавав її.
З-1).: А то хіба до шлюбу чи вже після?
Р-1).: Та, до шлюбу було.
З-1).: Це було до шлюбу.
Р-2).: Так так! Продав хотів доста грошей.
З-1).: А щось співали при цьому?
Р-2).: Та співали, співали всяке, і тутешні і українські пісні співали. Всяке співали і той во коломийки, та хто би то типер тямив.
З-1).: От коли виходили з церкви, чи там, бо знаю як верталися з церкви, чи не ладкали про священика якісь такі?
Р-1).: Ні ні!
З-1).: Не було такого, нє.
Р-1).: А ще таке було, там якогось печива чи яйце таке винесли, погоститись трошка коло церкви.
Р-2).: Молода додому, а молодий собі додому, а потім приходив над вечір ще після обіду за молодов і тоді вже забирав.
З-1).: То він коли другий раз приходив то там вже його пускали?
Р-1).: Та.
З-1).: І як він, якось його заводили може за стіл, було шось таке чи ні, до молодої?
Р-3).: Та молода за столом сіділа, а вони прийшли хлопи, та й ту ни пущють, то таке було, а потім обходять, то таке.
З-1).: А не було таке, що там молода голову, якось до стола прихиляла?
Р-1).: У нас такого не було.
З-1).: У вас такого не було.
З-2).: А місце коло молодої не продавали?
Р-1).: Та продавав той, брат молоду продавав?
З-1).: А то ще перед тим, до шлюбу?
Р-1).: Та, перед тим.
З-2).: А після шлюбу?
Р-2).: Ні, і нас такого не було, може десь і було, но в нас такого не було, що би там місце продавали, хіба що би дуже боялися, що буде не на ворожити там. То вже ся дуже дивили, що би коло молодої ніц не було, що би там ніхто не сидів, щоб місце то було для молодого.
З-1).: А то молодий вже прийшов, сів біля молодої і що тоді, вже гостилися, та?
Р-2).: Та, гостилися, співали, веселилися.
З-1).: А так гостились колись чим, що таке на весілля готували, та?
Р-1).: Та колись, що готували, борщ, мнясо варили і борщ, і крупу, яку та що ще.
Р-2).: І кури, кожен хто йшов не весілля ніс курку.
З-1).: Ага.
Р-1).: І то кури дарували і зразу давали їсти своє мнясо, борщ.
Р-2).: Я буду, пам’ятати курку до смерти, шо як ходили до Якима, моя мати ходила, на весілля, а я ходила. Не знаю який то був клас, та й Вролюся, нибіжка Середючка, йшли’сму туда на весілля, бо то близько туда було, а ту до школи’сму ни пішли, у школі написали на стінгазету, то не забуду ніколи, каже, що: «Йшла на весілля не було ї встидно, несла курку під пахов хвоста було видно!» То так про мене написали, то я курку не несла, але так написали. А про другу ту подружку, вона небіжка вже померла, як «Ти − Ольга дуже мудра, способу дібрала, замість того, щоб йти в школу вона на вісіллю польку танцювала!» [сміється] Так було, ни забуду до смерти.
З-1).: А не пам’ятаєте, от як то давали різні страви і до страв ладкали?
Р-1).: Ні.
З-1).: Там до каші, до капусти…
Р-1).: За курку ладкали, як то-то «По сміттю гребла… нись перед старостом лягла…» Якась то така пісня була.
З-2).: Ладкали до курки як до страви?
Р-1).: Так.
З-2).: А було таке, що курку дарували?
Р-1).: Ні, в нас ні.
Р-2).: Ні, і нас просто на весілля несли курку, не було так, хтось мняса не мав, але як всі йшли запрошені на весілля.
Р-1).: А на весілля багато просили, сьогодні так не просят.
З-2).: А як просили?
Р-1).: «Просит вас, батько й мати, і я вас прошу а бе’сти прийшли на весілля!»
З-1).: І скликали як, родичів?
Р-1).: Родичів ти й сусідів, та й родичів, такий великий рід, то є багато.
З-1).: То молода скликала своїх, а молодий своїх?
Р-1).: Так.
З-1).: А коли то вони скликали, який то був день?
Р-2).: В середу, то наприклад, як у четвер було весілля то у середу скликали. Насамперед йшли до священика, просили благословення, священик поблагословив і йшли просили, кого там мали назначеного, просили на весілля і потім вже, як то…
З-1).: А чи не несли з собою, якісь там пиріжки чи ще щось як просили на весілля?
Р-1).: Та чого, та брали якісь конфети ти й давали, як були маленькі діти, то переважно молодиці ходили, а як просили хлопи, молодці то вони того не брали, а як дівчата то брали.
З-1).: То у вас молоду називали «молодиця», а молодого?
Р-1).: «Молодий». А потом невіста, як пов’язали.
З-1).: Була музика, яка то була музика?
Р-1).: Скрипка і бубен, і всьо.
З-1).: І що грали, які танці грали?
Р-1).: Та такі, польку, вальс, коломийку, саме найбільше коломийка була, то тоді не було шалашів, а всьо в хаті сі робило, і гостилися, і танцювали… Всьо ся робило в хаті.
З-1).: І так десь забавлялися токи?
Р-2).: Цілу ніч, потому вже йшли у прийдане до нього, то вже у молодої не було нічо, то вже було пізно, десь у годині першій, другій.
З-1).: То відразу, як молодий молоду забирав?
Р-1).: Ага.
З-1).: То відразу йшли в прийдане?
Р-2).: Десь так, через пару годин.
З-1).: Ну як він десь забирав молоду, щось то мусіли ладкати?
Р-2).: Та може, і ладкали, співали, так переважно не ладкали, а співали, але…
З-1).: А молоді, щось давали відразу з собою?
Р-1).: Нє, зразу не давали, потом несли придане, та то несли, староста ніс, зав’язували в плахту і на плечі, а якщо далеко, то везли фіров.
З-1).: А молодий, то молоду вів?
Р-1).: Так.
З-1).: Пішки собі йшли?
Р-1).: Так.
Р-2).: Так, якшо у своєму селі, а якщо було далеко.
Р-1).: Я знаю, як Маріки ше Іван стриків ніс придани, всі хотіли би вкрасти, вхопити, бо хотіли горівки, а Іван ни дав.
З-1).: То хто то ніс придане?
Р-2).: Та переважно староста.
З-1).: А що так давали переважно?
Р-1).: Та давали дві подушки, ти й покривала, ти й то то несли.
З-1).: А то потім, молоду завели і щось співали, як йшли прийдани, таке особливе?
Р-1).: Ні, таке ні, співали таке всяке.
З-1).: То весілля вже на тому закінчувалося?
Р-2).: Так.
З-1).: То вже вони то то придане підранок приносили?
Р-1).: Так. То вони вже молоду пов’язали, і там ще сі троха відгостили.
З-1).: А хто повязував молоду?
Р-2).: Повязували, все з його родини, тепер пов’язує його мама.
З-1).: А тоді?
Р-1).: А тоді з його родини, брат, або сестра, братова з його родини.
З-1).: Як ви віддавались, то чим вас повязували?
Р-1).: Хусткою.
З-1).: Хустиною, а не було якогось такого чепця?
Р-1).: Нє, в нас такого не було.
Р-2).: Та був, чепець, але то ще ранше, то ще як баба йшла до церкви, то той чипець чіпала на голову.
Р-1).: Як то було, то пісня співали так… Та моя мама.
З-1).: То вас вже хусткою?
Р-1).: Так.
З-1).: І там таке було, що раз хустку стягнули, другий, аж на третій, не було такого?
Р-2).: Та чому, та було.
Р-1).: Та тепер такє роблять, бо вона хоче гроші ти й не дає сі повзати, пока не заплатять.
З-1).: А от коли молодий приходив до молодої, йому ті букетики, хто то йому ті букетики вязав?
Р-1).: Молода. У молодої в’язали, а коли він прийшов, коли її вже вбрали і йому, у тому букетику, було ще збіжжя в тім букетику.
Р-2).: Як мали йти до вінчання, то мало бути збіжжя, барвінок і той овес.
З-1).: То якось пришпилялося? А як йому молода пришпиляла, то не було треба йому викупити, той віночок?
Р-1).: Та нє, в нас такого не було в нас такого не було. В нас купляли наперед.
З-1).: Я маю, на увазі, викупити так, ну дружки молодого мали це…
Р-2).: Та я розумію, то дружки, вже в кінці як пов’язували молоду, то тоді вже дружби мали платити дружкам.
Р-1).: Дружки, мали хустки в руках червоні, а дружби старалися жи би вхопити ту хустку.
Р-2).: Вони так держали в руках хустку і свічку, дружба тримав і дружка тримала свічку, і коли вже зав’язували її хустину треба було, так слідкувати дуже коли вже молоду зав’язували, треба в хопиту ту хустку до себе, вихопити. А як була дружка така, як підготовилася, вхопила, то мусів викуповувати. Ну та мусіли гроші давати розстилали і на кожну квітку давали скілько хто зміг, чи гривень, тоді то були рублі, чи два, чи п’ять, хто скільки зможе, жи би ті квітки вкрити.
З-1).: То ви вже хочите йти?
Р-2).: Так.
…
З-1).: Я ще хотів, про весілля спитати, а на другу неділю не було такого, що йшли один до одного гоститися, як то називалось?
Р-2).: Гостина.
З-1).: То в першу неділю, спочатку до кого йшли
Р-2).: Все йшли до молодої, він там збирав своїх з близьких родичів і він йшов до молодої. А в нього не було.
З-1).: А що то була за гостина?
Р-2).: Та то так просто, як на вісіллю, готовили як на вісіллю, і музика була трохи, але вже не так сильно довго.

[1] Респондент пригадує як колись співала пісень. – Примітка транскриптора.
[2] Респондент розповідає про весілля внучки. – Примітка транскриптора.