Коментар «Весілля»

Р-1).: Бо тепер, колись то було, короваї з щетине, з галузки, таку галузку вершок, то прибирали.
З-1).: А як то він називався, та галузка, вона, якось називалася?
Р-1).: Смерічка, галузка.
З-1).: І то її так тістом напевне, так?
Р-1).: Ні, ружами такими, а теперка вже…
З-1).: То ту гуску так прибирали, так ті гуски?
Р-1).: Ні той коровай.
З-1).: Коровай.
Р-1).: Той коровай пекли, що там було коровай запечений, то так прибирали руками і то несла, котрась сестра до молодого і як йшла з молодим то вона то-то несла.
З-1).: То вже як молодий йшов до молодої?
Р-1).: Так.
З-1).: То такий коровай, як ви віддавались то пекли так?
Р-1).: Тогди, ще ні, то хіба теперка.
Р-2).: То тепер печуть так, але раніше пекли то ті гуски.
Р-1).: Тогди ще не прибирали, а тепер прибирали.
З-1).: І потім вже власне вже день весілля, так, то зранку молодий, молода, якось їх прибирали, так до весілля?
Р-2).: Та так, то ще не було то тих вельонів, ранше то та хіба, якісь вінок з квітів.
З-1).: А в що була ранше вбрана молода?
Р-1).: Та то таке сама біле було вбрання.
Р-2).: Сорочка, спідниця, але не вельон.
Р-1).: То був вінок білий, з білої ружі, ти й то ті ленти.
Р-2).: І то ті пацюрки, коралі вішяли, та й всьо.
З-1).: А хто вбирав так молоду?
Р-1).: Ну та були свої, переважно якась сестра.
З-1).: Якісь дівчата?
Р-2).: Та може якісь менші дівчата, та й сестра.
Р-2).: Чи віддані дівчата, сестра.
З-1).: І коли вже молоду прибрали то вона вже йшла до шлюбу, так?
Р-1).: Так.
З-1).: То якось її випроводжали, мали якось благословити?
Р-1).: Благословили, ба як нє.
З-1).: А як то було?
Р-2).: Благословили, староста, той був вже від молодої, та й вже просив.
З-1).: А як то просили то благословенство?
Р-1).: Казали як то-то: «Просимо благословенства від Господа Бога», а люди кажуть: «Най вас Бог благословит» і так три рази.
З-1).: А молода, що тим часом кланялася в ноги?
Р-1).: Ні, хоба тепер ся вклоняли. То приходили молоді і вклонялися матері, бабі і там всім.
З-1).: А тоді як було?
Р-1).: Тогди ся не клоняли.
Р-2).: Попросили благословенства та й йшли.
З-1).: А співали, шось?
Р-2).: Та співали певно, що співали. Ану, згадуйте, що там співали, як йшли до вінчання, як молодий молоду забирав, то знаю там все кричали «Вернися (ім’я дівчини)», а він не давав, щоб вона оглядалася на той бік.
З-1).: До хати?
Р-1).: Так, бо казали, якщо обернуся то жи би рід сявдавав втой.
Р-2).: А він не давав, вже чоловік, щоб вона туда ся обертала. А як ладкали, я не пам’ятаю.
З-1).: І то молода йшла до церкви до вінчання, так?
Р-1).: Так.
З-1).: А хто з нею йшов?
Р-1).: Та всі йшли, хто хотів.
З-1).: Ну, а молода мала, якихось дружок?
Р-1).: Мала.
З-1).: Ну і як вони називалися?
Р-1).: Була, одна хіба дружка.
З-1).: Дружка, так?
Р-2).: А тепер, дві, три як є, як хто хочи, а тоді була одна.
З-1).: І ще був якісь, як?
Р-2).: Староста, був тоді.
З-1).: Староста був,
Р-1).: І тепер є.
Р-2).: І в молодої, і в молодого був.
З-1).: А в молодого, як ці свашки були?
Р-1).: Нє, дружби були.
З-1).: Дружби, так?
Р-1).: Так.
З-1).: А свашки, то ті старші жінки.
Р-1).: Як ішли до молодої посідали, тогди співали: