Коментар «Весілля»
Р-1).: То така ладканка била перша, як саджали коровай в піч. Вона розчиняла трохи тіста, розробляли.
З-3).: Вона сама?
Р-1).: Так, господиня.
З-2).: Не збирали там якихось жінок?
Р-1).: Ні, хіба шо дві-три жінки заладкали, то жи вам повідаю.
З-3).: Може, ви вмієте ладкати?
Р-4).: Я молода, таде я вмію ладкати. Тепер вже не ладкають на весіллі. Я вже з тих років, шо вже не ладкали.
З-3).: А потім вже як йшли додому з тим барвінком.
Р-1).: Вже йшли до хати, на столі вже мили тарілки, молодому значка чіпляли до блюзочки.
З-3).: А ше колись як на весілля свати як домовлялися, йшли від молодого? Не йшли свати?
Р-4).: Йшли тато з мамов та й брали якогось дядька та й домовлялися.
З-3).: А як йшли, то може, шось казали, ми бачили шо тут є у вас якась дівиця? Нічого не казали? Просто заходили?
Р-4).: У нас напевно, то скорше на сході певне таке.
Р-2).: Ну то чому то і тут приговорювали.
З-3).: А як приговорювали?
Р-2).: Ну та чому, та й тут приговорювали, то за лисицев, за куницев шо слід зробил, то старости переважно говорять, то то вони вже вміют.
З-3).: То так казали. А вже весілля починали перший день вити вінки, а потім вже весілля починалося на другий день. То шо вони робили на другий день зранку. Вставали, йшли, може вмиватися, не йшли?
Р-2).: Не йшли.
Р-1).: Рано встали і там була мати, дівці свяченої води, помилася і збиралася до шлюбу, до церкви. До шлюбу там вже молодий, шлюб взяли, приходили домів, сходилися родичі, фамілія, сусіди.
З-3).: А як начиналося весілля, може, молодий приходив до молодої? А ше до того, може, він брав благословенство вдома?
Р-2).: То вони обоє берут.
З-3).: А ше вдома в батьків берут? Сам брав, чи може, там з боярами?
Р-1).: То якісь близькі: сестру чи дружби.
З-3).: Він брав з ними благословення?
Р-1).: Так, тоді вже йшли.
З-3).: Мати, може, якось там кропила його водою?
Р-2).: То то вже батько, то якраз як благословенство. Посвяте, перехрестит і каже, я не знаю чи то то: «Я вас, діточки, благословив, нехай вас Господь Бог благословить».
З-3).: А тоді вже, як йдуть до молодої, їх по дорозі не перепиняє ніхто?
Р-1).: Нє.
З-3).: Ніхто не перепиняє?
Р-1).: Приходят до молодої і забирає її, він мусе гроші заплатити, виводять дружку єдну, другу, там кільки є, а її вже на останок. А ше не раз молоду підроблят, хлопа ставили… али то вже типер.
З-3).: І йшли до шлюбу вони?
Р-2).: Так.
З-3).: А там повінчалися, а потім верталися, то вже йшли до молодого?
Р-2).: Він – собі додому, вона – собі. А потім приходе вже зі своїми старостами за нев, а потому її вже забирают, а взаді прийдани, її фамілія йде.
Р-1).: Вона з ними йде вперед, а десь так через годину збираються туткай тоже, і її фамілія і йдут до молодого.
З-3).: А ше як вони приходять, як веде, може, там мати дивиться, шоб на поріг не ставала? Було таке?
Р-1).: Колись печ закривали, би ся в печ не подивила, бо отець, мати з хати скорше вмирают.
Р-2).: То воно й дотепер, шо молоду несут. А в нас несли й несут. Вни прийшли зи шлюбу і їх побдагословили. Перший дружба хап молоду…
Р-1).: Мене вже, як привезли з Вовчого, мене туткай вхопив, тут болото, а мене як Іван Яворського, як мя вхопив, несе мене через хату аж в другу, там мя положив, а я кажу: «А шо то таке. Я б сама вийшла». – То така мода, такий закон
З-3).: А потім вже гуляли весілля, подарки роздаровували?
Р-1).: Так, так, подарки роздавали, кінчали весілля вже до рання.
З-3).: А розплітали молоду коли? Коли придане подарували?
Р-1).: Так.
З-3).: Шо вона мала на голові?
Р-1).: Ну колись вельона ни било, колись бил хіба вінок, вінець на голові – і такі лєнти, ну і тепер лєнти є.
Р-2).: Галузка була така з квітів таких кольорових, а вінок від барвінку.
Р-1).: А тепер вельон.
З-3).: І їй хустку клали?
Р-1).: Так. Як то вже знимали, дали хустку, то волосся закрутила і хустку наділи.
З-3).: А там, може, дружба і дружка, може, ше сперечалися?
Р-1).: Брали дружба, знімав молоду, шоби знімала вінєц. В нас є – на столі співала.